80-річчя благовістя на Ужгородщині (+відео)

alt
17 листопада 2013 року Ужгородська церква святкувала 80-ту річницю благовістя на Ужгородщині. 
З нагоди святкової події недільне богослужіння було євангелізаційним. Основні гості зібрання – старший пресвітер в Закарпатській області І.І.Кондор та перший заступник ВСЦ ЄХБ України В.С.Антонюк.
 
alt
Ужгородську церкву та усіх присутніх з визначною датою першим привітав І.І.Кондор. «Святкування річниць – ще один момент в нашому житті, аби зупинитися і подивитися на свій життєвий шлях», - сказав Іван Іванович. Він зачитав текст з 1Ів.1:6-10. 
«Наскільки те, що я сповідую і чим живу є справжнім?», - звучало основне питання проповіді брата.
 
Апостол Іван пропонує пройти своєрідний тест на справжність християнина:
- Справжні віруючі правильно розуміють природу Бога (Ав.1:13; Пс.49:16; Іс.6:5).
Бог є світло: «Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!» (1Iван.1:5) 
- Справжні віруючі поступають по істині, керуючись виключно Словом Божим (1Ів.1:10).
- Справжні віруючі мають спільність один з одним: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.» (1Iван.1:7)
«Справжній віруючий ніколи в неділю не йде на базар, він прагне до спільності з братами і сестрами», - наголосив проповідник.
- Справжні віруючі ідуть дорогою освячення: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої.» (1Iван.1:9)
«Визнання своїх гріхів – це коли гріх називаєш своїм іменем. Якщо визнаєш  свої гріхи перед Богом, то Він прощає усякий гріх. Бо вірність Бога – це надійність. (Чис.23:19)», - зазначив брат.
Закінчив свою проповідь Іван Іванович питаннями до присутніх: Чи той Бог, я кому я поклоняюсь, є Бог Біблії? Чи в мене є сьогодні бажання поклонятися Богу? Чи дійсно я розумію, що мені потрібно очищення?
«Бог, Який є світло, сьогодні може виправити усі неправильні життєві шляхи».
 
alt
 
Наступним привітав церкву В.С.Антонюк. Від керівництва ВСЦ ЄХБ України він передав щирі вітання особисто пастору Ужгородської церкви Павлу Михайловичу Оросу та на згадку подарував церкві пам’ятну табличку. 
«80 років – це багато і відносно небагато», - сказав Валерій Степанович. 
«Для багатьох церква залишається певною таємницею. Багато людей думають, що церква – це щось вчорашнє, інші думають, що церква – це останній варіант, коли вже пожив, то можна на старість і в церкву піти». 
«Так, церква, свого роду – таємниця», - підтвердив брат. В об’явленні Івана Богослова читаємо про 7 світильників – 7 церков, 7 зірок – 7 пасторів-служителів. «Отже, Церква Христова – це повнота і Сам Христос ходить посеред неї. Бог вибрав церкву, то чому хтось сьогодні має право її критикувати?»
Степан Валерійович зачитав текст з Євангелії: «Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.» (1Кор.9:24-27)
Апостол Павло прирівнює християнство до забігу – це дорога, яку треба пройти. Людина задає питання: «Для чого я живу?», «Які є мої цілі і чи дійду я перемоги?»
«Впевнений старт ще не означає успішний фініш», - сказав брат.
«Але біжіть так, щоби отримати»:
- Майте бажання перемагати (Фил.3:13). «Якщо наші цілі мізерні, то результати будуть невеликі».
- Кожен спортсмен від усього стримується (1Кор.9:27). В церкві Христовій потрібна дисципліна.
- «Будьте прикладом для інших». (2Тим.4:7-8)
-
«Цей світ своїх переможців прославляє по-своєму, Бог Своїх переможців прославляє інакше». Апостол Павло на землі наприкінці свого життєвого шляху був страчений, але він визнаний переможцем у Царстві Божому.
Які наші бажання і куди наші стремління?
«Переможець отримає золотий вінок перемоги – вінок вічного життя і місце в небесних оселях  праворуч Бога Отця», - сказав брат Антонюк.
 
alt
 
Довжиною у 80 років – такий шлях пройшли християни Ужгородщини. Християнська громада збиралася постійно, навіть у важкі часи гоніння Радянської влади; проводились зібрання і тоді, коли не було власного приміщення (будівництво Молитовного будинку почалося в 1995 році), створений з 1972 року хор активно прославляє Бога і по сьогодні. Багато служителів, які стояли на витоках благовістя Ужгородщини вже відійшли у вічність, а саме такі служителі, як Михайло Михайлович Валько, Іван Мунчак, Федір Бряник, Іван Гаврош, Самуїл Онисимович Карпюк, але до цього місця допоміг нам Господь! (1Сам.7:12) Йому належить подяка і слава!
 
alt
О.Балога
 

Останнє оновлення на Субота, 23 листопада 2013, 23:03